20:44 

Это просто будет здесь. )

«Лучше на удивление поздно, чем на удивление никогда» (с)
Шикарная история про белка Витю. Пробрало и растрогало до слёз, а смешно - до них же.
Муравьи, Витя и люди

@темы: юмор, просто так

14:20 

Побурчать

«Лучше на удивление поздно, чем на удивление никогда» (с)
Книга «Нижче» Киры Малко, припасенная для пункта челленджа «действие происходит в море» порадовала приятной линией лесбийских отношений (и искала я похожее недавно, правда в подростковой - в противовес гомосексуальным героям, и еще в один список по чтению вписывается).
И надо ж было мне заглянуть в рецензию на livelib. Такое чудное классическое «я не гомофоб, НО» попалось, аж зацепило. При том, что сама рецензия в целом положительная. )

«В центрі уваги – кохання гомосексуальне. Не вважаю себе гомофобом, але мені були дещо неприємні описи та підробиці сексуальних сцен та переживань. І справа не в тому, що таке кохання нетрадиційне і неприйнятне багатьма, а в тому, що інтимна сторона життя двох людей повинна бути інтимною, а не надбанням широкого загалу. „Нижче” поясу, „нижче” ватерлінії...»

Вот что-то мне подсказывает, что в гетеросексуальном исполнении примерно тот же уровень описания эротических сцен (пару штук, и не то, чтобы прямо _в_подробностях_) и мыслей об объекте чувств, к которому тянет и которого хочется касаться, вряд ли покоробил бы. Скорее, вообще прошло бы незамеченным.

@темы: просто так

09:31 

в связи с не выходным воскресеньем )

«Лучше на удивление поздно, чем на удивление никогда» (с)
24.08.2018 в 08:21
Пишет Итицкая сила!:

Так зевает хомяк

Вот и живите теперь с этим.

URL записи

@темы: забавности

22:43 

Роковини

«Лучше на удивление поздно, чем на удивление никогда» (с)


Вічна пам'ять.

@темы: важное, грустное

URL
20:43 

«Лучше на удивление поздно, чем на удивление никогда» (с)

21:05 

«Лучше на удивление поздно, чем на удивление никогда» (с)
Последние несколько книг почти подряд, так уж совпало, были написаны на основе реальных событий (полностью документальных или частично – как альтернативная история). Так и пойдут – списком. )

1. «Охайні прописи ерцгерцога Вільгельма» - совсем альтернативная история одного из Габсбургов, который всей душой болел за украинцев и известен под псевдонимом Василь Вишиваный. То есть, если бы он не погиб в застенках, а его удалось спасти и он прожил долгую жизнь, приноравливаясь к реалиям СССР. Точнее даже, не история о нем, а история о его семье или даже история края, который здорово в то время потрепало сменами власти.
Правда, в книге мне не хватило целостности. Т.е., нелинейное время и смена фокусных персонажей – это как раз любимая фишка, но здесь воспринимается как набор интересных эпизодов в ярчайшее время перемен, а не одна история, составленная из взглядов разных людей. Кроме того, со временем автор обращается совсем вольно: где-то подробнейшим образом (про детство героев, например), где-то конспективно (хотя события очень важны как для описываемого времени, так и для самого героя), а где-то вообще – « и тут у него случился перерыв на 20 лет» (это самое вопиющее).

2. «Вкус дыма» - история реального криминального дела в Исландии первой половины ХІХ века (то ли последний смертный приговор вообще, то ли – для женщины).
История, показанная от имени собственно приговоренной, которая до исполнения приговора жила на хуторе у с семейством местного служивого человека, и от имени проживающих с ней рядом людей. Классическое просто «мне никто ничего не принес на блюде». Плюсом ко всему – глубокий психологизм и привычная и для всех действующих лиц суровая природа, которая тоже имеет значение. Поначалу кажется, что из-за предубеждения следствие могло совершить ошибку – но нет, автор не спорит с выводами расследования, просто показывает ситуацию под несколько другим углом.

3. «Я завжди писатиму у відповідь».
Я купилась еще на аннотацию. ) Просто переписка двух школьников, которая началась как домашнее задание по английскому, а переросла в нечто намного большее. Хотя, казалось бы, что может быть общего у девочки из среднего класса из США и мальчика из Зимбабве, семье которого не всегда хватает отцовского заработка на хлеб? А поди ж ты – и подружились, и здорово влияли друг на друга.
Подкупило то, что писали сами действующие лица (плюс третий автор – видимо, помогала с литературным оформлением), и то, что герои фактически мои ровесники (ну, плюс-минус). Очень приятное впечатление осталось, хотя события легко предугадать, язык простой и без изысков, а «вот это поворотов» так и не обнаружилось до самого конца. Зато показаны сила дружеской поддержки, упорство в достижении целей по принципу «вода камень точит» и умение взглянуть на мир под другим углом, а еще, что важно для меня, – умение принимать помощь, когда она нужна.

4. «Хвиля».
Купила, потому что наткнулась в сети на видео – интервью с участниками того самого эксперимента спустя много лет. Впечатлилась. Вспомнила давно просмотренный фильм и решала прочесть.
Первое впечатление – что за брошюрка? Меньше 150 страниц, да еще и формат чуть меньше стандартной книги. Язык изложения суховат – как будто просто автор просто пересказ известной истории пишет. И выезжает только на этой самой истории, не особо пользуясь возможностями языка (или это он специально настолько все упростил – «чтобы детям понятно было»?)
Книга неплохая, но особого восторга не вызвала – может, потому, что главный «вотэтоповорот» я знала заблаговременно?

@темы: книги

23:02 

«Лучше на удивление поздно, чем на удивление никогда» (с)
Ох сегодня стихия разгулялась с обеда! Даже в помещении было страшно.
А вечером автобус-развозка поехал кружным путем из-за мореподобных луж и пробок от заглохших машин, а я потопала под уже умеренным дождем к вокзалу пешком. Посчитала, что за 40 минут дойду - и как раз на нужную следующую электричку успею. Так и вышло. И всего две лужи не удалось обойти. )) А коллега вышла чуть раньше и успела на маршрутку - и переходили мост вместе. ))

Сегодня последнее купание Кальцифера. В субботу сдаю обратно в семью сестры. ) Прикольный зверь - но черепахи всё же не моё. Мне бы змеёныша. ))

Зелень заставляет прокрастинировать.
читать дальше

Сняла две старые книжные полки (расчищая место под запланированную новую) - повесила свой календарь на видном месте, а не за спиной, как раньше. Смотрю теперь - ну не зря ж рисовался. )

@темы: реаловое, просто так, зеленая трава, зверьё моё

09:27 

Eyeshield 21

«Лучше на удивление поздно, чем на удивление никогда» (с)
Это невозможно. Так давайте это сделаем! (c)

Дожила и я – меня накрыло споконом. ))) Не то, чтобы это было так уж неожиданно: сенен мне в принципе приятен, и даже споконы (пусть и несколько специфические) уже были в анамнезе: Юрцы (тут такой условный спокон, как мне кажется, больше про психологический настрой, чем про тренировки) и «Хикару и го» (спорт, и с неслабым чувством соперничества, но с упором на интеллект, а не физическую форму). И оба они - про индивидуальные достижения.
А тут уже спорт в полный рост – тренировки и прокачка физических навыков, командная работа, превозмогание в противостоянии с соперниками и т.д. И при всех «законах жанра», предсказуемых и повторяющихся, – хорошо пошло. )) Да еще и юмор замечательно в это всё вписан.))) И это при том, что командные виды спорта вообще не моё, а про американский футбол я раньше не знала фактически ничего.

Этапы влипания:
1. Да я только загляну – посмотрю кто такой Хирума и назад. ))
2. Ну, надо же хоть на один матч посмотреть, а то как же оценить характер? К тому же автор сюжета так явно тащится от этого вида спорта, а мангака так так здорово рисует динамику из любого фактически ракурса, что просто глаз радуется. )))
3. Ну ладно, дочитаю потихоньку - по пару главок на ночь. ))
4. Как здорово болеть за «своих» против неприятной команды! Каждая удача – бальзам на сердце. )) И как тяжко разрываться за кого болеть в матче против чудной и прекрасной во всех отношениях команды…
5. Таааак. Блин, я ж все равно не смогу заснуть, если не узнаю, как матч закончился. И плевать, что уже светает… )))
Вывод: какое счастье, что оно было уже закончено и переведено. Онгоингом это читать – я бы свихнулась.

Теперь не хочется с ними прощаться – и хочется почитать разного хорошего. Но вот с хорошим тут как-то негусто, увы. В старых командах с ФБ мало и часть недоступна, с фикбуком сложно - пару раз напоролась с разбегу на "прекрасное", теперь влезать не хочется. Если кто знает вхарактерное, с атмосферой амефута (АУ мне здесь совсем не идут) и желательно большое – поделитесь, пожалуйста. ))

@темы: фраза дня, любимое, красотуны, красотища, впечатления, бывает же!

00:14 

Тиждень young adult. День п'ятий

«Лучше на удивление поздно, чем на удивление никогда» (с)
День 5: young adult, написаний не американськими авторами та/або не про Америку/Європу

Фредрік Бакман «Моя бабуся просила її вибачити»
Історія про дівчинку, яку добре розуміє лише бабуся – запальна і непередбачувана, яка може бути справжнім другом. Але стається найгірше – бабусі не стало. Проте вона залишила онуці листи, які та має передати адресатам – із вибаченнями. А при виконанні цих завдань Ельза дізнається багато цікавого як про бабусю, так і про багатьох інших знайомих людей, розуміє, наскільки багато було правди у казках про чарівну країну Міамас, яку описувала бабуся, знаходить друзів та вчиться справлятися з неприємностями.
І хай іноді від слів Ельзи аж зло бере, але то зрозуміло: вона ж насправді переживає перехідний вік за не найкращих умов – батьки розлучені, батько дочку зовсім не розуміє, у мами ось-ось буде немовля, найкращий друг при смерті і в школі справжнє цькування.

Ульф Старк «Диваки і зануди»
А тут за головного дивака виступає дідусь дівчинки. ) Хоча ні маму Симони, ні її саму звичайними не назвеш.
І це історія одного тижня у новій школі, де вчительна невірно прочитала ім’я та назвала Симону хлопцем – а та не стала це спростовувати. Їй було цікаво подивитися, як воно - коли вважають хлопцем. Які розмови ведуть, до яких ігор запрошують. І все було б добре, якби не плутанина з першою закоханістю. )
Симона приймає неправильні рішення, злиться на рідних, буває несправедливою та імпульсивною, але при цьому її легко зрозуміти, бо автор майстерно передає всі події з її точки зору.

А.Аудгільд Сульберґ трилогія вже тетралогія «Хто проти суперкрутих», «Суперкруті догралися», «Привиди проти суперкрутих» (та новинка – «Таємниця суперкрутих»)
Зворушлива історія про дівчинку, яка хворіє на альбінізм, через що і виділяеться серед однолітків, і має певні проблеми. Історія пошуку себе і свого самовираження, дружба, перша закоханість, протистояння з тими, кому не до вподоби «інші». Передбачувана, звісно, але тепла і мила. )

Ірина Вільде теж трилогія «Метелики на шпильках»+«Б’є восьма»+«Повнолітні діти»
Читала вже дорослою, і просто милувалася, як здорово змальовані почуття, думки, пробудження чуттєвості і порухи душі дівчини-підлітка. Іноді її втішити хотілося, іноді нею просто захоплюєшся (бо сила духу там отого!), а іноді від деяких підліткових думок лице в долоні сховати хотілося. І весь час була думка: ось що треба б до програми – за вуха не відтягли б!
Звісно, не тільки внутрішнє життя показано, але і суспільні зміни, молодіжні рухи того часу – тридцятих років на Буковині, що тільки додає чарівності.

@темы: книги

00:07 

Тиждень young adult. День четвертий

«Лучше на удивление поздно, чем на удивление никогда» (с)
День 4: young adult про сучасну повсякденність
Тут, мабуть, не здивую нікого, хто мене знає, коли візьму прекрасну і незабутню книжку з повсякденністю умовно сучасною (бо минулого століття, але написану тоду – і таки про сучасних автору підлітків), а додам зовсім сучасну україномовну.

Всеволод Нестайко, трилогія «Тореадори з Васюківки».
Це взагалі улюблена підліткова книжка на всі часи – перечитувалась, мабуть, більше, ніж будь-яка інша.
Насправді це три повісті, але вони у мене були однією книжкою, так я її і сприймаю. )
Просто двоє друзів, у яких вистачає фантазії і наснаги на неймовірні витівки, як у рідному селі Васюківка, так і в Києві, де були в гостях. Це завжди була (і буде) ідеальна антихандрячна книга – бо гумору багато і він легкий і світлий. ))

Рейнбоу Ровелл «Елеанор і Парк»
Ось щойно прочитана – племінниця привезла з собою. )
Ніжна і захоплива історія розвитку закоханості – від просто сусідніх місць у шкільному автобусі місцевого тихого і непомітного хлопця і новенької аж надто помітної дівчини через дружбу до глибокого почуття.
До того ж тут гарно показано різницю у сприйнятті світу дітей з повної і щасливої родини і з незаможної родини, в якій вітчим – агресивний п’яниця. Оскільки оповідь іде по черзі від Елеанор і Парка, дуже помітно, наскільки різні речі цих підлітків лякають та непокоять.

Зірка Мезантюк «Як я руйнувала імперію» - непогана книга, але надто прямолінійна і моралізаторська, тож її в один ряд з попередніми не поставлю, але по-своєму симпатична. Написана сучасною авторкою про кінець 80-х, коли активізувався проукраїнський рух – і про те, як воно сприймалося аполітичною дівчинкою, що просто приїхала на літо до бабусі.

Ірина Мацко «Перехідний вік моєї мами» - історія, що якраз крутиться довкола проблем звичайної дівчинки із звичайної родини, яка переживає перехідний вік. Тут і зміни тіла, і порозуміння з мамою, і дружба, і перше кохання, і зраджена довіра. Написано непогано, але яскравого враження чомусь не залишила. Хіба що момент, коли на виїзді дівчина відмовила хлопцю - а отримала поголос про свою аморальну поведінку, таки зачепив.

@темы: книги

17:46 

:)))

«Лучше на удивление поздно, чем на удивление никогда» (с)
Ура! Мне собрали шкафы! )))
Просто праздник какой-то. ))) Осталось только кубометр книжек и прочего добра перетащить обратно в комнату и расставить по полкам. ))

@темы: просто так, реаловое

22:56 

Тиждень young adult. День третій

«Лучше на удивление поздно, чем на удивление никогда» (с)
День 3: young adult на соціальні теми (фемінізм, расизм, ЛГБТ, релігія і т.д.)
Тут будуть в основному переклади, бо українського – тільки нечитане

Андреас Штайнгьофель «Середина світу» (це про ЛГБТ спільноту)
Чомусь до цієї книжки дуже довго не доходили руки – пролежала на полиці більше року. А виявилася чудовою. )) Маленьке традиційне містечко, дивна родина яка з’явилася, як сніг на голову, і явно не вписується. Двоє двійнят-підлітків, які шукають своє місце в житті і взагалі пізнають себе.
Перше почуття, яке захоплює зненацька і несе без керма, ще й примушує сумніватися, чи взаємне воно, чи тільки здається, дружба, перша зрада, необдумані вчинки з дуже серйозними наслідками – і вся ця круговерть виписана дуже захопливо, у історію просто провалюєшся.

Малала Юзуфзай «Я – Малала» (тут всього намішано: і радикальна релігія, і становище жінок, і війна)
Коли читала, ця книжка мене почала лякати з самого початку. Як самою тематикою, так і паралелями: від тих, які згадуються прямо («Я мовчав… Коли вони прийшли за мною, вже не було кому за мене вступитися») і до тих, які мимоволі спливають у пам’яті – від «Міністерства правди» до Руанди.
Жила собі щаслива і квітуча долина, а потім – масована пропаганда, спрямована на наївних і неписьменних людей, яких там була більшість, підтримка частини радикальних місцевих, поява озброєних людей, які починають диктувати свої порядки, залякування, теракти, а центральна влада тим часом нічого не може з цим вдіяти. І на фоні всього цього неподобства – вперта дівчина, яка хоче вчитися.

Р.Дж. Паласіо «Диво» (пролюдей з особливими потребами)
Історія хлопця, який виділяється, і то дуже, серед однолітків зовнішністю (власне, вона лякає непідготовлених людей). Він вперше потрапляє у великий колектив – у школу, де йому доведеться і протистояти тискові людей які не готові бачити серед себе тих, хто відрізняється, і здобувати прихильність нових друзів. Вийшло дуже зворушливо.


І з нечитаного, те що тільки в планах:
«Тепло його долонь» - має бути розповідь про кохання хлопця до хлопця. Поки що це все, що я знаю, але електронна версія книжки куплена і чекає свого часу. )
«Мене звати Мар’ям» - історія про переселенців і те, які труднощі їх спіткають, коли доводиться починати на новому місці життя з початку. Дуже подобається оформлення, хочу собі паперову. )

@темы: книги

21:33 

Тиждень young adult. День другий

«Лучше на удивление поздно, чем на удивление никогда» (с)
День 2: young adult НФ / постап / антиутопії
Тут візьму теж два улюблені (хоч і по-різному) постапокаліптичні світи, плюс світ антиутопічний, який мене наздогнав цього року. А на додачу – класика НФ українською. ))

Трилогія Сергія Оксеника «Лісом, небом, водою. Лисий» + «Лісом, небом, водою. Леля» + «Лісом, небом, водою. Інженер»
Смішно, але придбала я першу книжку фактично через те, що мені сподобалася обкладинка. А вже потім притьмом купляла наступні і бігала за всіма близькими, щоб прочитали, бо ж хотілося про це поговорити! ))
Цей світ – умовна київщина після екологічного апокаліпсису: людей лишилося дуже мало, вони живуть окремими селищами (іноді і надії не маючи побачити когось, крім односельців), а навколо – Ліс (саме так, з великої літери), в якому ростуть і водяться вкрай небезпечні істоти. І головний герой – хлопчик, який спеціально тренувався ходити лісом, відправляється у довгу подорож – за артефактом, який має допомогти очищувати воду в селищі, бо вона стає майже непридатна для використання. І він направляється до Руїни (власне, у минулому – Київ). Дорогою натикається на винищене вовкулаками селище, бачить за слідами, що вбивці забрали з собою дітей – і вирішує спробувати врятувати їх. А вже далі вони йтимуть всі разом, потихеньку притираючись один до одного (бо і їхніх селищах зовсім різні традиції і уклад, та навіть мова відрізняється).
Друга книжка – власне про те, як герої, повернувшись, намагаються прижитися у селищі Лисого. Їм, скажемо так, не всі раді, дехто ставиться підозріло, дехто – вороже. До того ж – після повернення стає ясно, що вовкулаки тепер полюють на них всіх (та і не тільки вони). І, власне, головне завдання – зробити так, щоб селище могло відбити напад значно чисельнішого, сильнішого і жорстокішого ворога. На цьому тлі якраз починається ніжна і лірична романтична лінія Лисого і Лелі. І контрастом до них показана ще одна родина селища – від якої то жаль бере, то зло, то сміятися хочеться.
А третя книга сильно відрізняється. Вона – переважно про те, що було першопричиною таких змін у цих місцях, і як взагалі людство допустило те, що тут сталося. Власне, це історія чоловіка, якого зустрів Лисий у Руїні і якого звав просто Інженером. Але історії головних героїв перших частин теж знайшлося місце, бо їм мати справу з тим, що їх пращури випадково випустили на волю – і пробувати здолати. ))
І ще один додатковий бонус – чудова мова. От просто насолоджувалася, читаючи. ))

Таня Малярчук «Mox Nox»
Ця історія для молодших підлітків – і купила її переважно тому, що вона несамовито гарно оформлена: багато малюнків і вони дуже пасують до розповіді. ))
Це теж світ умовної київщини після апокаліпсису. Тут людей не лишилося зовсім (і виною тому – велика війна), а чи лишилися десь іще – невідомо. А нішу розумних істот тримають кажани. Причому існують і фруктоїдні птеропуси, і комахоїдні (і одні одних недолюблюють, таке от «расове питання»).
Головна героїня – дівчинка-підліток, надзвичайно цікава і допитлива, любить спостерігати і робити висновки, задає купу незручних для дорослих питань, не завжди вписується у колектив однолітків, дружить із кажаном-комахоїдом, випадково розкриває таємницю місцевих «хранителів мудрості» та мріє довести, що дістатися до інших, навіть краще придатних для життя місцевостей – можна.
До чого причепитися теж є: наприклад, птеропуси використовують для життя будівлі, побудовані людьми, але в існування самих людей не вірять (це для них вже легенди) – але при тому частини будівель названі так, як у людей – і ті ж «сидіння» у театрі, коли саме поняття «сидіти» кажанам не знайоме. Проте, я розумію, що мову вирішили не переобяжувати новими термінами, щоб дітям легше читалося.

Саллі Ґрін, трилогія: «Напівлихий», «Напівдикий», «Напівзагублений».
Одна з найжорстокіших підліткових історій.

Роберт Гайнлайн «Маю скафандр – здатен мандрувати»
Прекрасна підліткова історія. Якщо її читати зараз, то спочатку і неясно, чого воно взагалі вважається фантастикою? Але ж писалося у 1958 р. Тоді це була та ще фантастика! )
Звичайний хлопець (не гнаний/цькований, але і не найкрутіший) живе у звичайному американському містечку. Його тато – дуже розумна людина і вчить його думати самостійно, ставити собі мету, шукати шляхи для її досягнення самотужки.
А у хлопця мрія – подорож на Місяць. Для того, щоб виграти її він бере участь у конкурсі, але йому дістається лише заохочувальний приз – старий скафандр, та й то вже не новий. Але Кіп його приводить до ладу і навіть дає йому ім’я – і тут на нього звалюються пригоди. А що він виявився готовим до космічної подорожі – то і відповідальність на нього лягла немаленька – захистити людство. )) І Кіп добре впорався. А за фінальну взаємодію з місцевим крутеликом, який любив до нього доскіпуватися, я його просто люблю. ))

@темы: книги

20:47 

Тиждень young adult. День перший

«Лучше на удивление поздно, чем на удивление никогда» (с)
У мене буде «Тиждень young adult» український та україномовний, тож навряд чи я впишусь в концепцію, але й хай. Зберу такий собі міні-список. ))

День 1: Фентезі/фантастика young adult
Тут хочу відмітити дві найсвіжіші новинки: одна української авторки, друга – перекладна. Ще улюблена історія з мого дитинства і декілька більш сучасних. ))

Марина Макущенко «Темний бік будинку»

Міська фантастика, де місто – теж важлива діюча особа, принаймні в іншому місті ці події були б зовсім іншими. Історія про спільноту домовиків (і не тільки) старовинних будинків Києва. Цікава ідея (взаємодія, життєдіяльність і розмноження домовиків і їх взаємодія з іншими міфічними істотами), та й підліткові почуття як пізнання себе (хто я така/ий, чому відрізняюсь від інших і що це означає?) так і зародження першого кохання (хоча ця лінія передбачуваніша і шаблонніша).
Написано з такою любов’ю до київської архітектури – аж хочеться вірити. І дуже жаль, що домовиківська спільнота переживає такий період занепаду.
Але фінал дещо змазаний - деякі рушниці так і не вистрелили. Може, заділ на продовження, хто зна?

Келлі Барнгілл «Дівчинка, яка випила місяць»

Перше враження після прочитання – ого, скільки ж доброти в цій історії! Давно такого не бачила (і це при тому розглянуті досить серйозні проблеми: тут і корупція досить жорстокого виду, і божевілля, і ув’язнення, і обмеження доступу до знань).
Друге враження: та ця історія тест Бекдел не просто проходить – пролітає! У всіх активних змінах у цьому світі беруть участь жіночі персонажі, ба більше – їх, таких активних, фактично більше за чоловічих. ))
А ідеальних людей тут нема - навіть найкращі роблять помилки. Іноді з небажання розбиратися і дізнатися в чому причина, іноді – з упередження, а інколи – і з найкращих міркувань. Тим цікавіше спостерігати, як все це строкате панство взаємодіє між собою. ))

Рутківський «Гості на мітлі»

Я дуже любила цю повістину підлітком (а зараз її чи не до програми включили). Така собі банальна історія: жила-була дівчинка, яку не дуже любили, та й якось заблукала, загубилась – і повернулась у рідне селище вже через десятки років Бабою Ягою – буквально нечистою силою із чарівними вміннями і котом, що вміє говорити (і який настільки яскрава особистість, що більша частина цитат, які я звідси пам’ятаю, - його слова). Прилетіла не просто так, а для виконання капостей.
Але ж от найшла коса на камінь. )) Їй зустрілися троє місцевих підлітків, через яких всі злодійські плани полетіли шкереберть, ба більше – які змогли з Бабою Ягою і котом Аристархом подружитися та втнути з ними не одну витівку (з яких не всіх – безпечні).

Лі Бардуґо, дилогія «Шістка воронів» + «Королівство шахраїв»

Це, мабуть, чи не найсильніше враження того року. )) Тож "Остапа понесло". ))

Діана Вінн Джонс «Мандрівний замок Хаула» + «Повітряний замок» + «Будинок безлічі шляхів»

Недавно перечитала другу частину, щоб згадати перед свіжовиданою третьою.
Ця серія, звісно, більш дитяча, ніж підліткова, але подобається і нашому підлітку, і мені. )) Нешаблонні розповіді про звичайних людей, правителів та чарівників – у кожного з яких свої особливості та вади вдачі, а за пошуком порозуміння між ними завжди цікаво спостерігати. ))

@темы: книги

22:57 

И тут Остапа понесло...

«Лучше на удивление поздно, чем на удивление никогда» (с)
Недавно заглянула я в длинную споконную мангу с простым желанием узнать, кто такой герой одного милого кроссверного фика. И с твердой уверенностью, что — ну только познакомиться же, пару глав, кто вообще собирается читать _всё_?! Ага, "где я, а где — американский футбол?!" И т.д. )))
Потихоньку оценила не только героя, ради которого заглянула (троллятина какого-то запредельного уровня), но и многих прочих, впечатлилась умением мангаки как нагонять пафоса в превозмогании и соревновании, так и снижать его юмором. А особенно впечатлила динамика происходящего — когда за нарисованным движением следишь, замерев и затаив дыхание. И отдельно — ракурсы! Я такой свободы выражения еще никогда не видела. )))
И вот идет 17-й том. Из 37. И мне жаль, что уже не так много осталось. )))
Больше того, я еще и в комментарии к каждой почти странице сползаю. )) Отдельное спасибо людям, которые, видно, читали раньше на английском, и поправляют ошибки команды переводчиков, когда появляются серьезные расхождения в смысле. А еще кто-то приносит иллюстрации к описанным приемам из реального спорта.
И тут я увидела, что бывают тролли уровня Хирумы и в жизни. Вот просто порвало в лоскуты. Не смогла удержаться — просто оставлю это здесь. )) Буквально "просто взял и пошел", паршивец. )))

@темы: юмор, любимое, красотуны, забавности

01:13 

Насущное расхламление и не только

«Лучше на удивление поздно, чем на удивление никогда» (с)
Ну вот как так получилось: пошла на olx попробовать продать неактуальные для меня, но, возможно, порадующие кого-то еще книжки.
Отправила 5. Пока копалась - заказала и себе 5.
Отлично продвигается освобождение пространства в ожидаемом шкафу, я просто молодец. ))
Правда выгребла я много больше: часть отобрана для библиотеки, а часть прямой наводкой на переработку. Все-таки по моим расчетам места должно хватить. ))
Никак не могу решить, что сделать с томиком "Хроник Нарнии". С одной стороны, книга хорошая, издана качественно, а с другой - перевод такой паршивый, что его как-то неудобно и в библиотеку предлагать - а вдруг кто прочитает и разочаруется в серии. А мне бы такого не хотелось... И на утиль такую на вид вполне красивую книгу известного автора отправлять как-то странно.

@темы: книги, реаловое

12:43 

Сны

«Лучше на удивление поздно, чем на удивление никогда» (с)
Давно уже то ли не снилось яркого, то ли совсем не помнилось поутру.
А тут пару дней назад такое кино-ужастик посмотрела с собой в главной роли (с хэппи-эндом даже). Впечатлилась атмосферой, подумала: вот бы еще такого красочного, только без ужасов и кровищи!
А сегодня была в гостях там, где в гостях никогда не была. Было прикольно (хотя все неправда - от размера квартиры до привычек хозяев, насколько я себе это представляю по сетевому общению). С другой стороны: красочно и нестрашно, все как просила. ))

@темы: просто так

21:22 

Должно быть любопытно

«Лучше на удивление поздно, чем на удивление никогда» (с)
Раз меня сейчас ощутимо тянет в эту сторону - будет интересно хотя бы посмотреть. ))
Я человек, увы, не творческий, поэтому если и будет что-то, то сборки любимого/знакомого/хотелок (скорее всего, постараюсь сгрести украинский контент по теме дня).


@темы: книги, флэшмоб

11:56 

«Лучше на удивление поздно, чем на удивление никогда» (с)
Вчера начала разгружать книги из подлежащего утилизации шкафа.
Сегодня утром легкая крепатура, но даже на вполовину пустые полки приятно посмотреть. ))
Удивительно, что в этот раз мне намного легче дается выбор "эта штука в моей библиотеке не остается", зато куча метаний между стопками "сдать на макулатуру" и "предложить местным библиотекам, а вдруг надо?" (не знаю, нужны ли сейчас бумажные варианты справочников по садоводству/пчеловодству/домоводству и т.д. за 80-90 гг.)
А сегодня, думаю, книжную часть успею добить. ))
Осталось решить, что делать с пластинками. С одной стороны, там, кажется, только советская эстрада и авторская песня плюс аудиосказки. Не факт, что оно еще кому-то надо - а выкидывать почему-то жаль. (

@темы: реаловое, радость, книги

22:04 

«Лучше на удивление поздно, чем на удивление никогда» (с)
Свершилось!
Завершилась эпопея с рисованием и заказом шкафов. Нет, сами шкафы будут только через месяц-полтора, но радоваться я начинаю уже сейчас. Потому что - давно было пора! ))

Дозрела до просмотра "Рассказа служанки". Пока очень нравится, как передается атмосфера страха, бесправия и беспомощности. Надеюсь, и до конца смогут удержать марку.

Продолжается период подросткового чтива. В этот раз дотянулись руки до "Середини світу" - не в последнюю очередь потому, что я нашла-таки экранизацию. Вот бы еще по "Oh, boy!" когда-то она нашлась...

Сходила докупить моллинезию-снежинку в свой вариант Великой Лян, не удержалась еще от двух меченосиков. Осталось вспомнить, как их звали, тех товарищей, которых они призваны олицетворять - а то уже год без повторных просмотров. ))

@темы: зверьё моё, кино, книги, реаловое

Чукча не писатель, чукча читатель

главная